Бурий Юрій

Кажуть, він був справжньою людиною честі. Друг у біді? Хтось потребує допомоги? Виручить, навіть якщо й самому непросто. Юрій підбадьорював усіх за життя і продовжує надихати навіть після своєї смерті.

Родом із села Літочки на Київщині, Юрій усе доросле життя прожив у Броварах. Там створив сім’ю, знайшов багато друзів і там же працював. Він брався за будь-які завдання! Не вмів сидіти без діла, тому й роботу підібрав таку ж «непосидючу» — водієм у команді EVA.

Колеги із захопленням згадують про Юру. У кожному слові вчувається неймовірна повага і гордість, що працювали поруч із ним: “Завжди підтримував, приходив на допомогу у найскладніші моменти, не боявся відповідальності. А який був сильний духом! Це людина, яка завжди йшла вперед, як би складно і страшно не було”.

Тож не дивно, що 2024 року він вступив до лав ЗСУ. У складі 24 бригади ім. короля Данила «Бурий» сміливо боронив Часів Яр. Прикрити своїх, дати відсіч ворогу, протриматися до останнього — таким був Юра. Та на війні гинуть навіть найсильніші. Під час складного бойового завдання він отримав численні травми та опіки, від яких помер у лікарні 26 листопада 2024 року.

Пам’ять про Героя житиме завжди. Про його сильний характер пам’ятають колеги, його подвиг згадують рідні, а маленький онук ще не раз розглядатиме Хрест героя та Орден за мужність третього ступеня, який посмертно отримав його дідусь.